Словацький парламент без групи дружби з Україною: як гуманітарії заповнюють цю прогалину

Удруге за останні роки українського парламенту довелося публічно нагадувати Словаччині про відсутність офіційного інституту двостороннього діалогу. 7 вересня Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук вручив почесну грамоту кошичанину Едуарду Бурашу — одному з небагатьох словаків, хто тримає на своїх плечах більшість видимих для України словацько-українських проектів. На засіданні й цьому очевидному дефіциті присутній перший заступник голови Національної ради Словаччини Мартін Дубeci (партія PS) не міг не помітити: у словацькому парламенті немає ані групи дружби з Україною, ані регулярного каналу для вирішення спільних питань.

Хто такий Едуард Бураш і чому його відзначили

Бураш — директор Об’єднання Feman, радник словацького комісара з прав дітей та амбасадор Закарпатської області на Словаччині. З моменту повномасштабної російської агресії організує доставку гуманітарної допомоги на Закарпаття, щорічно проводить Дні України в Кошицях. Вже річ у тому, що його названо «амбасадором» — це роблять потрібне слово, адже офіційних інститутів для цього діалогу немає. Голова групи дружби з СР в українському парламенті Анатолій Костюк визнав: саме Бураш утримує на собі змістовну частину гуманітарної та культурної роботи, якою мав би займатися інститут на рівні держав.

Що це значить для українців у Словаччині

Отож, якщо ви шукаєте офіційний канал для вирішення проблем із документами, соціальними виплатами або питаннями безпеки мігрантів на кордоні — на рівні парламентів його не існує. Словацький парламент має групи дружби з Чехією, Австрією, Польщею, Угорщиною та іншими сусідами, але не з Україною — попри те, що нині на словацькій території перебуває понад 200 тисяч українців з тимчасовим захистом, а сотні інших намагаються регулювати ВНЖ і роботу.

Микро-проекти Бураша не замінюють державної політики. Коли виникає масовий конфлікт (наприклад, по ціні оренди чи дискримінації на роботі), робити на слабкі культурні мости недостатньо.

Що робити

Якщо ви стикаєтеся з проблемою — спочатку контактуйте своїм гарантом ВНЖ або місцевий офіс поліції у справах іноземців. Якщо справа потребує міжнародного рівня (наприклад, давління на роботодавця через законодавство чи мас-лейоффи), лучіше звертатися до українського посольства в Братиславі, а не чекати інституціонального розпорядження від словацького парламенту. Група дружби в українському парламенті існує — Анатолій Костюк і його колеги знають уважно вислуховуватимуть як громадські, так і державні звернення з боку словацької сторони.